Літературний портрет письменниці - ювілярки
Леся Українка (справжнє ім’я — Лариса Петрівна Косач) — видатна українська поетеса, драматургиня, перекладачка, громадська діячка. Народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський (нині — Звягель, Житомирська область), померла 1 серпня 1913 року в грузинському місті Сурамі. Леся Українка походила з інтелігентної родини: мати — письменниця Ольга Косач (Олена Пчілка), дядько — Михайло Драгоманов, відомий учений і публіцист. З дитинства хворіла на туберкульоз кісток, але попри важку недугу багато працювала, навчалася, писала, займалася перекладами та громадською діяльністю.Володіла кількома мовами, перекладала твори Гомера, Байрона, Шекспіра, Гейне, Гюго, Данте. Її творчість пройнята ідеями боротьби за свободу, людську гідність, силу духу та любов до рідного краю.
Основні твори:
•Поезії: «Contra spem spero!», «Давня весна», «Надія», «Хотіла б я піснею стати», «Стояла я і слухала весну».
•Драматичні твори: «Лісова пісня», «Кассандра», «Бояриня», «Оргія», «Камінний господар».
•Збірки: «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902).
Основні твори:
•Поезії: «Contra spem spero!», «Давня весна», «Надія», «Хотіла б я піснею стати», «Стояла я і слухала весну».
•Драматичні твори: «Лісова пісня», «Кассандра», «Бояриня», «Оргія», «Камінний господар».
•Збірки: «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902).
Коментарів 0